чухати
ЧУХАТИ, аю, аєш, недок., перех. Терти, шкребти, дряпати шкіру, щоб не свербіла. Де не взялась Свиня І стала чухать об драбину Багном обляпаную спину, Та так же тре, аж снасть тріщить (Гл., Вибр., 1951, 159); Ілько спритно підсаджує Юрка на острішок і чухає ноги, попечені в кропиві (Козл., Пов. і опов., 1949, 68); Митько.. стояв, чухаючи одну ногу другою (Ів., Таємниця, 1959, 156); // Шкребти себе по шкірі, виявляючи досаду, роздум, занепокоєння, вагання в чомусь. Панас Кандзюба довго, уперто чухав за вухом.- То се і нас постріляють? (Коцюб., II, 1955, 95); Я мовчу. Чоловік чухає собі за вухом і збирається ще щось спитати (Кол., На фронті.., 1959, 36); // Куйовдити волосся, почісуючи пальцями. Микола зітхнув, покрутив кудлатою головою й став її чухати (Март., Тв., 1954, 171); Почав [шинкар] чухати рижу, довгу, клочкувату бороду (Мирний, II, 1954, 183); *Образно. Чути було, як маленький човен чухав свій дощатий бік об гранітний мол (Панч, І, 1956, 72).
@ Чухати голову (чуприну, чуб і т. ін. ) - те саме, що Чухати потилицю (див. потилиця). Підростаємо ми. Оддали нас у школу, ..щоб розумні були. Тому свитину, тому чобітки. Чухає голову батько, не знає, де взять (Тесл., З книги життя, 1949, 72); Пішов, сердега, дальш, чуприну чухаючи (Кв.-Осн., II, 1956, 476); Чухати потилицю див. потилиця.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чухаю | чухаємо |
2 особа | чухаєш | чухаєте |
3 особа | чухає | чухають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чухатиму | чухатимемо |
2 особа | чухатимеш | чухатимете |
3 особа | чухатиме | чухатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | чухав | чухали |
Жіночий рід | чухала | |
Середній рід | чухало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чухаймо | |
2 особа | чухай | чухайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | чухаючи | |
Минулий час | чухавши |