ша
ША, виг., розм. Уживається для вираження вимоги припинити що-небудь (перев. розмову). Тепер чуєте? Ша! Біжать по сходах... ламають двері... А там мої діти... (Коцюб., II, 1955, 177); [Майстер:] Ша. Мовчок, хлопці (Мик., І, 1957, 32); - Та пустіть, я ж до батька,- почав проситись [хлопець].- Ша! - сердито мовив Перепелиця (Гуц., З горіха.., 1967, 23).