шапчина
ШАПЧИНА, и, ж., розм. Те саме, що шапка 1, 2. Робітник був ще дуже молодий, утлий хлопець; відро було для нього тяжке, піт котився рясними краплями з-під низенької смушевої татарської шапчини на темне, мов бронзове, чоло (Л. Укр., III, 1952, 605); Шапчина з облисілого зайця не затуляє обох вух одночасно, а лише одне, і Антошик змушений час від часу натягувати шапку то на один, то на другий бік (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 348); Стоїть ожеред соломи, я прямую до нього. Він насуплений, у білій сніговій шапчині (Коп., Як вони.., 1961, 16); Він аж тепер встиг розглядіти красуню.. Смугляве обличчя, облямоване чорною шапчиною пухнатого волосся, було повне жіночої приваби (Досв., Гюлле, 1961,32).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шапчина | шапчини |
Родовий | шапчини | шапчин |
Давальний | шапчині | шапчинам |
Знахідний | шапчину | шапчини |
Орудний | шапчиною | шапчинами |
Місцевий | на/у шапчині | на/у шапчинах |
Кличний | шапчино | шапчини |