шкапа
ШКАПА, и, ж. 1. Заморений, слабосилий, худий кінь. По дворі скрізь валялись купи неприбраного гною, бігали собаки, никали худі шкапи (Н.-Лев., І, 1956, 167); Кінця не видно ярмаркові. Там, чути, циган розхвалює якусь шкапу: - Добра кобила! День біжить - три дні лежить! (Гончар, І, 1959, 44); Сліпа Гершкова шкапа, яку все село звало "великомучениця", була така байдужа до всього, що вже й не обганялась від мух (Козл., Ю. Крук, 1950, 222); *Образно. - Пора зіпхнути Михая з кульгавої шкапи монархії... (Чаб., Балкан. весна, 1960, 292); // розм. Те саме, що кінь 1. Між зеленим кострубатим чагарником заманячить де-не-де спутана шкапа. То хлопці пасуть коней (Коцюб., І, 1955, 460); Степан молодцювата під'їхав на димчастих шкапах до їхніх воріт (Стельмах, II, 1962, 235).
2. перен., розм., зневажл. Фізично слаба, виснажена, нездатна до роботи людина.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шкапа | шкапи |
Родовий | шкапи | шкап |
Давальний | шкапі | шкапам |
Знахідний | шкапу | шкап |
Орудний | шкапою | шкапами |
Місцевий | на/у шкапі | на/у шкапах |
Кличний | шкапо | шкапи |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шкапа | шкапи |
Родовий | шкапи | шкап |
Давальний | шкапі | шкапам |
Знахідний | шкапу | шкап |
Орудний | шкапою | шкапами |
Місцевий | на/у шкапі | на/у шкапах |
Кличний | шкапо | шкапи |