шкірити
ШКІРИТИ, рю, риш, недок., перех. Розсуваючи губи, відкривати, показувати (зуби, пащу, рот і т. ін. ): вишкіряти. Вовк хижо шкірив свої ікла (Збан., Курил. о-ви, 1963, 189); *Образно. Михайло пройшов кілька кроків понад берегом і наткнувся на купу каміння. Оглядівся й побачив, що стоїть перед руїнами. Будинки шкірили на нього щербаті роти своїх потрощених стін (Загреб., Європа 45, 1959, 20).
Шкірити зуби: а) розсуваючи губи, відкривати, показувати зуби. За туманом ніхто не помітив, що він [ведмідь] стояв тут-таки за торосом і шкірив зуби, ладний як до втечі, так і до боротьби (Трубл., І, 1955, 171); Василько щоразу запускав свою руку в їх кудлату шорстку вовну, і пси шкірили зуби, наче усміхаючись йому (Турч.,'Зорі.., 1950, 46); б) див. зуб.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шкірю | шкіримо |
2 особа | шкіриш | шкірите |
3 особа | шкірить | шкірять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шкіритиму | шкіритимемо |
2 особа | шкіритимеш | шкіритимете |
3 особа | шкіритиме | шкіритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | шкірив | шкірили |
Жіночий рід | шкірила | |
Середній рід | шкірило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шкірмо | |
2 особа | шкір | шкірте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | шкірячи | |
Минулий час | шкіривши |