штукарка
ШТУКАРКА, и, ж., розм. Жін. до штукар. [Старшина:] Попадя наша штукарка! Запровадила моду, щоб кожний раз, як один другого почастує, то щоб зараз і поцілувалися!.. (Кроп., І, 1958, 501); - Ви на неї не обижайтесь,- привітно звернулась вона до Вутаньки, мовби вибачаючись перед нею за грубуваті бабині жарти. - Вона вже всіх нас тут перебрала. - Штукарка,- засміялась Вутанька (Гончар, II, 1959, 166); Не встигли батьки дійти до дверей, як Наташа, безшумно ступаючи по підлозі, підкралася ззаду до батька й міцно обняла його.- Ох ти, штукарка моя хороша! - сказав Стрекаленко, здригнувшись від несподіванки (Бойч., Молодість, 1949, 73); Хлопці довго спостерігали лісових пустунок [білочок], тільки переглядалися та захоплено головами крутили, от, мовляв, штукарки, от спортсменки (Збан., Курил. о-ви, 1963, 232).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | штукарка | штукарки |
Родовий | штукарки | штукарок |
Давальний | штукарці | штукаркам |
Знахідний | штукарку | штукарок |
Орудний | штукаркою | штукарками |
Місцевий | на/у штукарці | на/у штукарках |
Кличний | штукарко | штукарки |