штурвальний
ШТУРВАЛЬНИЙ, а, е. 1. Прикм. до штурвал. Штурвальний трос; // Який є штурвалом. Гриць вибіг з каюти на верхню палубу, зайшов у стернову рубку. Тут його зацікавило штурвальне колесо (Ткач, Гриць.., 1955, 7); // Який відбувається за допомогою штурвала. Штурвальне керування; // Признач, для штурвала. Штурвальна площадка і місток рами [у молотарці] сполучені дерев'яною драбинкою (Зерн. комбайни, 1957, 82).
2. у знач. ім. штурвальний, ного, ч. Особа, в обов'язок якої входить керування штурвалом (судна, комбайна і т. ін.). Штурман з зненавистю вдивляється в крижину. Штурвальні з люттю крутять колесо (Довж., Зач. Десна, 1957, 445); На самому комбайні. Гляньте, он надів бриля,- То мій тато: він штурвальний. Він комбайном управля (Позн., Ми зростаєм.., 1960, 71).
3. у знач. ім. штурвальна, ної, ж. Будка, кабіна, в якій міститься штурвал.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | штурвальний | штурвальні |
Родовий | штурвального | штурвальних |
Давальний | штурвальному | штурвальним |
Знахідний | штурвального | штурвальних |
Орудний | штурвальним | штурвальними |
Місцевий | на/у штурвальному, штурвальнім | на/у штурвальних |
Кличний | штурвальний | штурвальні |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | штурвальний | штурвальна | штурвальне | штурвальні |
Родовий | штурвального | штурвальної | штурвального | штурвальних |
Давальний | штурвальному | штурвальній | штурвальному | штурвальним |
Знахідний | штурвальний, штурвального | штурвальну | штурвальне | штурвальні, штурвальних |
Орудний | штурвальним | штурвальною | штурвальним | штурвальними |
Місцевий | на/у штурвальному, штурвальнім | на/у штурвальній | на/у штурвальному, штурвальнім | на/у штурвальних |