юнь
ЮНЬ, юні, ж. , поет. Те саме, що юність 1, 3. Шумів в росі вечірній сад моєї зоряної юні... (Сос., І, 1957, 434); Свято розгорталося за старовинним, віками встановленим звичаєм. Танцювала і веселилася безтурботна юнь (Тулуб, В степу.., 1964, 358); О краснодонська юнь! Тебе в душі нестиму, Як совість людства, як вогонь борні (Забашта, Вибр., 1958, 133); *У порівн. За тракторами сизий дим Понад ріллею горнеться. Мов юнь моя, крилом крутим Махнула птиця горлиця (Воронько, Тепло.., 1959, 104).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | юнь | юні |
Родовий | юні | юней |
Давальний | юні | юням |
Знахідний | юнь | юні |
Орудний | юнню | юнями |
Місцевий | на/у юні | на/у юнях |
Кличний | юне | юні |