айкідо
АЙКІДО, невідм., с. Різновид східного єдиноборства (виник у 20-му ст.), що базується на захисній тактиці. // Японське бойове мистецтво, розроблене як синтез бойових мистецтв, філософії та релігійних переконань; айкідо акцентується на злитті з атакою супротивника і переспрямуванні енергії атакуючого (на противагу зустрічі сили силою); на доповнення до фізичних технік і тренувань, айкідо надає особливого значення тренуванню свідомості, керованого розслаблення і розвитку «духу»; технічний арсенал айкідо складається з декількох складових: стійок, пересувань, страховок та безпосередньо прийомів; практика айкідо значно поліпшує гнучкість, витривалість, фізичну міць (але з поміркованим акцентом на силі), крім того тренування призводять до покращення зосередженості, керованого розслаблення, врівноваженості; в техніках айкідо в порівнянні з іншими видами бойових мистецтв частіше застосовується тиск та продовження руху партнера, ніж витягування, жорсткий контакт, силове протиборство; ця різниця дозволяє займатися айкідо значно ширшому колу практикуючих; в айкідо головний акцент робиться на координацію рухів тіла та на рівновагу.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | айкідо | айкідо |
Родовий | айкідо | айкідо |
Давальний | айкідо | айкідо |
Знахідний | айкідо | айкідо |
Орудний | айкідо | айкідо |
Місцевий | на/у айкідо | на/у айкідо |
Кличний | айкідо | айкідо |