антироман
АНТИРОМАН, -у, ч. Жанровий різновид прози, що протиставляється жанрові класичного роману і культивує безсторонній опис загальнозначущих, але безликих життєвих явищ; “новий роман”; виник у другій половині 40 –70-х рр. XX ст.; його представники опиралися на філософсько-естетичну систему екзистенціалізму і відтворювали розірвану свідомість особи, стан її відчуттів та вражень; в антиромані немає "відображеної дійсності", конфлікту, сюжетних колізій, зав'язки чи розв'язки, немає героя, його вмотивованих вчинків, емоцій.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | антироман | антиромани |
Родовий | антироману | антироманів |
Давальний | антироманові, антироману | антироманам |
Знахідний | антироман | антиромани |
Орудний | антироманом | антироманами |
Місцевий | на/у антиромані | на/у антироманах |
Кличний | антиромане | антиромани |