асонанс
АСОНАНС, а, ч., поет. Неповна рима, в якій співзвучні тільки наголошені голосні звуки; повторення однакових голосних звуків у рядку чи строфі. Користується Рильський і таким засобом художнього впливу, як звукопис. Його поетика має зразки чудових асонансів та алітерацій (Криж., М. Рильський, 1960, 189).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | асонанс | асонанси |
Родовий | асонансу | асонансів |
Давальний | асонансові, асонансу | асонансам |
Знахідний | асонанс | асонанси |
Орудний | асонансом | асонансами |
Місцевий | на/у асонансі | на/у асонансах |
Кличний | асонансе | асонанси |