ата
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Ата | Ати |
Родовий | Ати | Ат |
Давальний | Аті | Атам |
Знахідний | Ату | Ат |
Орудний | Атою | Атами |
Місцевий | на/у Аті | на/у Атах |
Кличний | Ато | Ати |
ат
АТ, виг. Уживається для вираження незадоволення, досади. - Та ну-бо розкажи!- Ат, одчепись! (Сл. Гр.); Цілий вік мати на меті обережність і так вклепатися? А т! (Коцюб., І, 1955, 168); - Грицю, а справді, чому ви цілий вечір отакий сумний? - Ат! Не будемо за це, - скипів Грицько (Головко, II, 1957, 562).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ат | ати |
Родовий | ата | атів |
Давальний | атові, ату | атам |
Знахідний | ат | ати |
Орудний | атом | атами |
Місцевий | на/у аті, атові | на/у атах |
Кличний | ате | ати |