баламутний
БАЛАМУТНИЙ, а, е. 1. рідко. Неспокійний, каламутний. Налетіли баламутні хмари, закрили жар-птицю (Дмит., Наречена, 1959, 159); * Образно. В голові баламутний хаос (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 14).
2. Бентежний, непокірливий. Такий вчинок учителів виразно доводив, що він - чоловік баламутний (Гр., І, 1963, 322); - Може на інші краї перекинулась [Ганна], й може й зовсім де-небудь баламутну свою голову загубила... (Гончар, Таврія.., 1957, 428); // Який викликає неспокій, тривогу. Її [Ярославу] теж зачепили за живе баламутні Бунчукові слова (Дмит., Розлука, 1957, 260).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | баламутний | баламутна | баламутне | баламутні |
Родовий | баламутного | баламутної | баламутного | баламутних |
Давальний | баламутному | баламутній | баламутному | баламутним |
Знахідний | баламутний, баламутного | баламутну | баламутне | баламутні, баламутних |
Орудний | баламутним | баламутною | баламутним | баламутними |
Місцевий | на/у баламутному, баламутнім | на/у баламутній | на/у баламутному, баламутнім | на/у баламутних |