бе
БЕ2, виг., дит. Уживається для вираження огиди до чого-небудь; // у знач. ім. бе, невідм. Про щось гидке, погане. Не руш того, бо то бе (Сл. Гр.).
БЕ1, виг. Звуконаслідування, що відтворює крик кози або вівці. Вівці ліниво згинають коліна.. Голі морди, з старечим виразом зануди, одкривають слиняві губи, щоб поскаржитись бозна-кому: бе-е... ме-е... (Коцюб., II, 1955, 320).
@ Ні бе ні ме [ні кукуріку], зневажл. - нічого не тямити, зовсім не розумітися на чомусь. Не вміє ні бе ні ме. Ні бе ні ме не знає (Номис, 1864, № 6059); Що твої промови. Коли ти ні бе ні ме В правилах із мови (С. Ол., Вибр., 1959, 157).