безземелля
БЕЗЗЕМЕЛЛЯ, я, с. Брак землі для господарювання. Мара безземелля в пришлості, що була зникла на якийсь час, знов заявилась і стала перед ним [Семеном] у грізній постаті (Коцюб., І, 1955, 117); Співали [на весіллі] давніх пісень, говорили про селянське безземелля (Вас., IV, 1960, 33); - Хоч-не-хоч, а при отакім безземеллі надівай торбу на плечі та й на заробітки (Головко, II, 1957, 201).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | безземелля | |
Родовий | безземелля | |
Давальний | безземеллю | |
Знахідний | безземелля | |
Орудний | безземеллям | |
Місцевий | на/у безземеллі | |
Кличний | безземелля |