безпремінний
БЕЗПРЕМІННИЙ, а, е, розм., заст. Неодмінний, обов'язковий. Потреба розумної, живої, корисної праці сталася для нього безпремінною умовою життя (Коцюб., І, 1955, 222).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безпремінний | безпремінна | безпремінне | безпремінні |
Родовий | безпремінного | безпремінної | безпремінного | безпремінних |
Давальний | безпремінному | безпремінній | безпремінному | безпремінним |
Знахідний | безпремінний, безпремінного | безпремінну | безпремінне | безпремінні, безпремінних |
Орудний | безпремінним | безпремінною | безпремінним | безпремінними |
Місцевий | на/у безпремінному, безпреміннім | на/у безпремінній | на/у безпремінному, безпреміннім | на/у безпремінних |