бичачий
БИЧАЧИЙ, а, е. Прикм. до бик1. Землю почали обробляти з допомогою примітивної сохи з бичачою упряжкою (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 61); Від бичачих морд віяло теплом (Тют., Вир, 1960, 90); // Такий, як у бика. Тупав [поміщик] короткими, товстими ногами, мотав бичачою головою, поривався встати (Чаб., Балкан. весна, 1960, 32).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бичачий | бичача | бичаче | бичачі |
Родовий | бичачого | бичачої | бичачого | бичачих |
Давальний | бичачому | бичачій | бичачому | бичачим |
Знахідний | бичачий, бичачого | бичачу | бичаче | бичачі, бичачих |
Орудний | бичачим | бичачою | бичачим | бичачими |
Місцевий | на/у бичачому, бичачім | на/у бичачій | на/у бичачому, бичачім | на/у бичачих |
бичачі
БИЧАЧІ, -их, мн. Родина жуйних тварин; порожнисторогі; об'єднує биків, яків, буйволів, буфало, бібосів, зубрів, вівцебиків, кіз, овець, антилоп та ряд інших парнокопитних ссавців; для бичачих характерна наявність рогів у багатьох випадках у самок і завжди у самців; переважна більшість бичачих – стадні тварини відкритих просторів; є лісові форми; живляться трав'янистими рослинами, а також листям і пагонами дерев.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бичачі | |
Родовий | бичачих | |
Давальний | бичачим | |
Знахідний | бичачі | |
Орудний | бичачими | |
Місцевий | на/у бичачих | |
Кличний | бичачі |