благозвучність
БЛАГОЗВУЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до благозвучний. Благозвучність - добре, з точки зору фонетичних і лексико-стилістичних норм певної мови, звучання окремих мовних елементів - звуків, звукосполучень, слів і словосполучень (Сл. лінгв. терм., 1957, 21).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | благозвучність | благозвучності |
Родовий | благозвучності, благозвучности | благозвучностей |
Давальний | благозвучності | благозвучностям |
Знахідний | благозвучність | благозвучності |
Орудний | благозвучністю | благозвучностями |
Місцевий | на/у благозвучності | на/у благозвучностях |
Кличний | благозвучносте | благозвучності |