блазнювати
БЛАЗНЮВАТИ, юю, юєш, недок. 1. Бути блазнем (у 2 знач.). Став [Тиміш] мандрівним лицедієм, блазнював на базарі перед усією громадою (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 184).
2. перен., зневажл. Удавати з себе дурника, штукаря. [Ольга:] Коли ви перестанете блазнювати, Бобочка? Невже ви не можете говорити нормально? (Собко, П'єси, 1958, 321).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | блазнюю | блазнюємо |
2 особа | блазнюєш | блазнюєте |
3 особа | блазнює | блазнюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | блазнюватиму | блазнюватимемо |
2 особа | блазнюватимеш | блазнюватимете |
3 особа | блазнюватиме | блазнюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | блазнював | блазнювали |
Жіночий рід | блазнювала | |
Середній рід | блазнювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | блазнюймо | |
2 особа | блазнюй | блазнюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | блазнюючи | |
Минулий час | блазнювавши |