блистіти
БЛИСТІТИ, блищу, блистиш, недок., рідко. Те саме, що блищати 1. Веселе сонечко блистить, Проміння щедро ллє (Граб., І, 1959, 327); По тім боці Пруту простяглася широка рівна низина, заросла лозою, з болотами, в яких і досі блистіла до сонця вода (Мак., Вибр., 1956, 426); Хмари розповзлися - виглянуло сонечко. Обмиті дощем, блистіли в траві зірки (Горд., Дівчина.., 1954, 150).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | блищу | блистимо |
2 особа | блистиш | блистите |
3 особа | блистить | блистять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | блистітиму | блистітимемо |
2 особа | блистітимеш | блистітимете |
3 особа | блистітиме | блистітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | блистів | блистіли |
Жіночий рід | блистіла | |
Середній рід | блистіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | блистімо | |
2 особа | блисти | блистіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | блистячи | |
Минулий час | блистівши |