блюзнір
БЛЮЗНІР, а, ч. Той, хто чинить блюзнірство.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | блюзнір | блюзніри |
Родовий | блюзніра | блюзнірів |
Давальний | блюзнірові, блюзніру | блюзнірам |
Знахідний | блюзніра | блюзнірів |
Орудний | блюзніром | блюзнірами |
Місцевий | на/у блюзнірі, блюзнірові | на/у блюзнірах |
Кличний | блюзніре | блюзніри |