бовкнути
БОВКНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. Однокр. до бовкати. А було як прийде неділя або свято, як тільки бовкне дзвін, Ганна поперед всіх іде до церкви (Н.-Лев., I, 1956, 93); Якби.. бовкнув несподівано дзвін або розрізав густе повітря постріл рушниці, люди вибігли б з хат та кинулись осліп одні на одних (Коцюб., II, 1955, 73); Одного, другого питаю, та вони [хлопці] щось мені бовкнуть та й утікають (Фр., III, 1950, 274); [Мальванов:] Ну, що це ти, моя радість! Я дійсно бовкнув, не подумавши, - а ти вже й образилась (Коч., II, 1956, 44).
2. З шумом упасти, зануритися у воду. Камінець бовкнув у воду недалеко від берега (Збан., Мор. чайка, 1959, 14).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бовкну | бовкнемо |
2 особа | бовкнеш | бовкнете |
3 особа | бовкне | бовкнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | бовкнув | бовкнули |
Жіночий рід | бовкнула | |
Середній рід | бовкнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бовкнімо | |
2 особа | бовкни | бовкніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | бовкнувши |