боління
БОЛІННЯ, я, с. 1. Стан за знач. боліти2; муки, страждання. Він разом з ним жив, він вкупі з ним ділив і радощі й боління (Стар., Облога.., 1961, 41); Прости мені усі боління. Що я в житті тобі завдав (Мас., Сорок.., 1957, 240); Всі боління переборюйте й вагання. Хай живе святе горіння й братнє поміж нас єднання! (Тич., II, 1957, 240).
2. розм., рідко. Стан за знач. боліти3. Геть боління!.. Я дужий віднині (Граб., І, 1959, 264).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | боління | боління |
Родовий | боління | болінь |
Давальний | болінню | болінням |
Знахідний | боління | боління |
Орудний | болінням | боліннями |
Місцевий | на/у болінні | на/у боліннях |
Кличний | боління | боління |