броварник
БРОВАРНИК, а, ч., заст. 1. Власник броварні. - Він оженився, здається мені, з донькою якогось багатого броварника? (Коб., І, 1956, 118).
2. Робітник броварні. Серед повстанців [на Україні в XVII ст.] відзначалась найбільш гноблена частина селян і міська біднота, так звані робітні люди: будники, гуральники, броварники, пастухи (Іст. УРСР, І, 1953, 223).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | броварник | броварники |
Родовий | броварника | броварників |
Давальний | броварникові, броварнику | броварникам |
Знахідний | броварника | броварників |
Орудний | броварником | броварниками |
Місцевий | на/у броварнику, броварникові | на/у броварниках |
Кличний | броварнику | броварники |