БРУДНИЙ, а, е. 1. Покритий брудом (у 1 знач.), болотом; з брудом. Видко обом - і Андрієві і Маланці, - як брудною, розгрузлою дорогою йдуть заробітчани (Коцюб., II, 1955, 32); - Хто б це міг .. наслідити брудними чобітьми на паркеті? (Донч., III, 1956, 17).

2. Нечистий, замазаний, забруднений. - Дай, братику, мені хусточку: вона брудна, я піду та виперу тобі (Сл. Гр.); Зокола стіни [хати] не рівні та білі, а брудні - аж чорні (Мирний, IV, 1955, 249); Сплинули води брудними потічками, прилетіли бузьки з далеких країн (Кобр., Вибр., 1954, 172); Навіть брудний од сажі сніг на клумбах серед двору [заводу] виглядав чепурно (Ю. Янов., II, 1954, 98); На столі лежав нарізаний засохлий хліб, стояли брудні тарілки (Дмит., Наречена, 1959, 181); // Сірувато-мутний (про колір). Брудні та важкі хмари вистилали високе небо (Мирний, IV, 1955, 326); // При виконанні якого людина брудниться. Брудна робота.

3. перен. Який викликає моральну огиду, осуд; огидний, мерзенний, ..влаштовують реакційні і брудні дільця чорносотенці і клерикали.. (Ленін, 20, 1950, 7); Як він, цей брудний, підлий Боровик, сміє міряти всіх людей на свій аршин? (Собко, Справа.., 1959, 206); // Сороміцький, непристойний. Брудні натяки в пісні ставали все виразнішими (Л. Укр., III, 1952, 657).