БУЛАНИЙ, а, е. Світло-рудий (про масть коня). Сідлай коня вороного, а під себе ще буланого (Чуб., V, 1874, 41); // у знач. ім. буланий, ного, ч. Кінь такої масті або взагалі кінь. Того ж таки дня запріг він буланого в санчата й повіз жінку кататися (Коцюб., І, 1955, 303).