булькатий
БУЛЬКАТИЙ, а, е, розм. 1. Який мас дуже опуклу поверхню; витріщений, вирячений, лупатий. Карпа, хоч і непоказний з себе.., з товстими оддутими губами, з сірими, як у кота, булькатими очима.. Зате смілий, меткий, проворний (Мирний, І, 1954, 244).
2. Який має лупаті очі; витрішкуватий, лупатий. Позуючи, повнощокий, булькатий Хома надимався ще більше, "аби бути страшнішим" (Гончар, І, 1954, 209).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | булькатий | бульката | булькате | булькаті |
Родовий | булькатого | булькатої | булькатого | булькатих |
Давальний | булькатому | булькатій | булькатому | булькатим |
Знахідний | булькатий, булькатого | булькату | булькате | булькаті, булькатих |
Орудний | булькатим | булькатою | булькатим | булькатими |
Місцевий | на/у булькатому, булькатім | на/у булькатій | на/у булькатому, булькатім | на/у булькатих |