бурний
БУРНИЙ, а, е. 1. Розбурханий, бурхливий. І хатки, садки, і річка чорна та бурна - все почервоніло, неначе кров'ю залите (Мирний, І, 1954, 77); Мореплавець море сине, Море бурне переплив (Рильський, І, 1956, 151); Прийшла весна.. Прилетіла, як щаслива доля, припливла веселими, бурними потоками (Довж., І, 1958, 178).
2. перен. Насичений подіями, сповнений хвилювань; неспокійний, бентежний. [Ярослав:] І мушу знов трудити хвору ногу І брати меч, як в они бурні дні (Коч., III, 1956, 102).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бурний | бурна | бурне | бурні |
Родовий | бурного | бурної | бурного | бурних |
Давальний | бурному | бурній | бурному | бурним |
Знахідний | бурний, бурного | бурну | бурне | бурні, бурних |
Орудний | бурним | бурною | бурним | бурними |
Місцевий | на/у бурному, бурнім | на/у бурній | на/у бурному, бурнім | на/у бурних |