бідацький
БІДАЦЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до бідак 1; бідняцький. Дьяконов почував і себе в чомусь винуватим перед ним, наче сам колись загнав сюди Оленчуків рід на бідацьке оце поселення (Гончар, Таврія.., 1957, 351); Ради.. боротимуться за бідацьку правду і долю - проти панів, поміщиків та інших експлуататорів (Смолич, Мир.., 1958, 174); // Належний бідакові. Бідацька свитина.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бідацький | бідацька | бідацьке | бідацькі |
Родовий | бідацького | бідацької | бідацького | бідацьких |
Давальний | бідацькому | бідацькій | бідацькому | бідацьким |
Знахідний | бідацький, бідацького | бідацьку | бідацьке | бідацькі, бідацьких |
Орудний | бідацьким | бідацькою | бідацьким | бідацькими |
Місцевий | на/у бідацькому, бідацькім | на/у бідацькій | на/у бідацькому, бідацькім | на/у бідацьких |