бідовий
БІДОВИЙ, а, е, розм., рідко. Жвавий, сміливий, рішучий. То був хлопчик на вигляд років дванадцяти, бідовий, непосидющий (Вас., І, 1959, 72); З гарячою промовою виступила Ярина. Я не знав, що вона така бідова, така рішуча (Збан., Малин. дзвін, 1958, 135); - А нащо йому рости тихим та сумирним? Щоб потім комусь там легше було попихати ним?.. Рости, сину, бідовий та завзятий! (Головко, II, 1957, 576).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бідовий | бідова | бідове | бідові |
Родовий | бідового | бідової | бідового | бідових |
Давальний | бідовому | бідовій | бідовому | бідовим |
Знахідний | бідовий, бідового | бідову | бідове | бідові, бідових |
Орудний | бідовим | бідовою | бідовим | бідовими |
Місцевий | на/у бідовому, бідовім | на/у бідовій | на/у бідовому, бідовім | на/у бідових |