БІЙКА, и, ж. 1. Взаємне завдавання ударів, побоїв. - Лайка-небійка: в боку не болить (Сл. Гр.); - Лаєшся з жінкою, часом до бійки доходить (Коцюб., І, 1955, 451); Часом то в одному, то в іншому місці зчиняється бійка (Гончар, Таврія.., 1957, 39).

2. Биття, побої. Од безперестанної лайки, а то й бійки, мусив Тарас ховатися по бур'янах (Мирний, V, 1955, 309); Однак бійка не помогла. Все залишилось, як було (Коцюб., II, 1955, 343).

3. рідко. Те саме, що бій 2. Над Олегом п'є-гуляє Сивая дружина. І срібнії й золотії Чари вихиляє І давнії і новії Бійки споминає (Рудан., Тв., 1956, 214).

БОЄЦЬ, бійця, ч. 1. Учасник бою, боїв; воїн. - А тепер боєць проти Антанти буде, - оглядаючи Яреська, докінчив Баржак (Гончар, Таврія.., 1957, 307).

2. Солдат, рядовий. Генерал стояв і стежив, як поверталося дорогоцінне життя бійця-героя (Ле, Мої листи, 1945, 102).

3. перен. Про людину, що бореться за здійснення чого-небудь. Подаймо їм великую розвагу, Скажім і докажім, що ми бійці сами (Л. Укр., І, 1951, 110); Нові ударні бригади ставали до шеренг бійців за реконструкцію транспорту (Донч., І, 1956, 474).