білогривий
БІЛОГРИВИЙ, а, е. Який має світлу або сиву гриву. [Човен] підскакував і плигав, немов нісся кудись на білогривих звірах (Коцюб., І, 1955, 391); І десь летить зима полями на білогривому коні (Сос., Солов. далі, 1957, 20); * Образно. А з туману.. набігають Грізні, люті вали білогриві (Л. Укр., І, 1951, 68).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | білогривий | білогрива | білогриве | білогриві |
Родовий | білогривого | білогривої | білогривого | білогривих |
Давальний | білогривому | білогривій | білогривому | білогривим |
Знахідний | білогривий, білогривого | білогриву | білогриве | білогриві, білогривих |
Орудний | білогривим | білогривою | білогривим | білогривими |
Місцевий | на/у білогривому, білогривім | на/у білогривій | на/у білогривому, білогривім | на/у білогривих |