вахмістр
ВАХМІСТР, а, ч. , військ. У дореволюційній армії - старший із унтер-офіцерських чинів у кавалерії і кінній артилерії, якому в піхоті відповідав чин фельдфебеля. [Єгер:] Півроку був я у послузі, .. чистив чоботи вахмістрові, коня глядів (Л. Укр., IV, 1954, 217); - Ось Максим Сірко, вахмістр лейб-гусарського.. полку (Довж., Зач. Десна, 1957, 149).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вахмістр | вахмістри |
Родовий | вахмістра | вахмістрів |
Давальний | вахмістрові, вахмістру | вахмістрам |
Знахідний | вахмістра | вахмістрів |
Орудний | вахмістром | вахмістрами |
Місцевий | на/у вахмістрі, вахмістрові | на/у вахмістрах |
Кличний | вахмістре | вахмістри |