ВВИСЬ (УВИСЬ), присл., поет. Вгору, у височінь. Зняли увись у сонячній красі мільйони рук знамена пурпурові (Сос., Солов. далі, 1957, 15); Мов фонтан із землі піднялась вона [нафта] ввись (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 34); На селі весілля, Пісня ввись зліта (Бойко, Про 17 літ, 1958, 64).