ввігнутий
ВВІГНУТИЙ (УВІГНУТИЙ), ввігнута, ввігнуте. Дієпр. пас. мин. ч. до ввігнути. З'являються [у скіфський час] миски з ввігнутими всередину краями (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 122); // у знач. прикм. Який має форму заглибини. Перенісся у нього ввігнуте, ніс схожий на сідло (Ткач, Крута хвиля, 1956, 122).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ввігнутий | ввігнута | ввігнуте | ввігнуті |
Родовий | ввігнутого | ввігнутої | ввігнутого | ввігнутих |
Давальний | ввігнутому | ввігнутій | ввігнутому | ввігнутим |
Знахідний | ввігнутий, ввігнутого | ввігнуту | ввігнуте | ввігнуті, ввігнутих |
Орудний | ввігнутим | ввігнутою | ввігнутим | ввігнутими |
Місцевий | на/у ввігнутому, ввігнутім | на/у ввігнутій | на/у ввігнутому, ввігнутім | на/у ввігнутих |