вгороджувати
ВГОРОДЖУВАТИ (УГОРОДЖУВАТИ), ую, уєш, недок., ВГОРОДИТИ (УГОРОДИТИ), оджу, одиш, док., перех. 1. З силою встромляти якийсь предмет, переважно гострий, у що-небудь. Та лебідка й пісню співать починає Старому Ярославові, Хороброму Мстиславові, Що лютого Редедю полонив І перед його військом касозьким ніж у серце вгородив (Мирний, V, 1955, 261); Вгородив [Спиридон] спересердя ціпок на добру четверть у мокру землю (Л. Янов., I, 1959, 476); // діал. Всаджувати, поміщати щось куди-небудь. Музики установляють амфору, угородивши її в пісок (Л. Укр., II, 1951, 318); З трудом, при помочі панича З., вгородив його [мішок] на поличку над своєю головою (Фр., III, 1950, 220).
2. перен. Втуплювати у щось (очі, погляд). Думки її далеко були від того, хоч вона й вгородила свої очі у купу лушпанин... (Мирний, III, 1954, 235).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вгороджую | вгороджуємо |
2 особа | вгороджуєш | вгороджуєте |
3 особа | вгороджує | вгороджують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вгороджуватиму | вгороджуватимемо |
2 особа | вгороджуватимеш | вгороджуватимете |
3 особа | вгороджуватиме | вгороджуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вгороджував | вгороджували |
Жіночий рід | вгороджувала | |
Середній рід | вгороджувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вгороджуймо | |
2 особа | вгороджуй | вгороджуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вгороджуючи | |
Минулий час | вгороджувавши |