веснянкуватий
ВЕСНЯНКУВАТИЙ, а, е. Укритий веснянками. Загоріле від сонця, веснянкувате обличчя Данька було зажурене (Цюпа, Три явори, 1958, 28); Крок за кроком [Козаков] посувався вгору, хапаючись за колючі кущі шкарубкими, веснянкуватими руками (Гончар, III, 1959, 107); // Який має веснянки. Моя сусідка, веснянкувата дівчина з червоненьким носиком, ..довбала нігтем свіжопофарбований стіл (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 98).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | веснянкуватий | веснянкувата | веснянкувате | веснянкуваті |
Родовий | веснянкуватого | веснянкуватої | веснянкуватого | веснянкуватих |
Давальний | веснянкуватому | веснянкуватій | веснянкуватому | веснянкуватим |
Знахідний | веснянкуватий, веснянкуватого | веснянкувату | веснянкувате | веснянкуваті, веснянкуватих |
Орудний | веснянкуватим | веснянкуватою | веснянкуватим | веснянкуватими |
Місцевий | на/у веснянкуватому, веснянкуватім | на/у веснянкуватій | на/у веснянкуватому, веснянкуватім | на/у веснянкуватих |