вивіряти
ВИВІРЯТИ, яю, яєш, недок., ВИВІРИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Ретельно перевіряти точність, правильність чи придатність чого-небудь. Знов Маруся закричить: "летить-летить-летить [рій]!", а Михайло біжить вивіряти, чи правда (Вовчок, І, 1955, 381); Михайлик тим часом вивіряв оружжя (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 458); Мисливець захопив з собою кишеньковий компас і вивірив напрямок від пароплава на острів (Трубл., Лахтак, 1953, 72).
2. Випробовувати когось в чомусь. [Оксана:] А може, він [Борис] вивіряє мене, через те не їде? (Кроп., І, 1958, 401); Надувся [дід], настовбурчив вуса, сказав, гірко ображений: - Вивіряєш старого? (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 16); І що ти за дівчина, що не зуміла вивірити хлопця? (Горд., Дівчина.., 1954, 201).
@ Вивіряти (вивірити) правди - допитуючись, виявляти істину. Кожне тобі не вмовчить, кожне допитується, правди вивіряє... (Вас., І, 1959, 271); Ото Чолак вивірив у його правди (Н.-Лев., II, 1956, 302).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вивіряю | вивіряємо |
2 особа | вивіряєш | вивіряєте |
3 особа | вивіряє | вивіряють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вивірятиму | вивірятимемо |
2 особа | вивірятимеш | вивірятимете |
3 особа | вивірятиме | вивірятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вивіряв | вивіряли |
Жіночий рід | вивіряла | |
Середній рід | вивіряло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вивіряймо | |
2 особа | вивіряй | вивіряйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вивіряючи | |
Минулий час | вивірявши |