викрут
ВИКРУТ, у, ч., розм. 1. Незвичайний звивистий рух. Неріса, не перестаючи танцювати, наближається до Мецената, очі її горять, рухи нагадують зграбні викрути хижого звіряти (Л. Укр., III, 1952, 464); Вправи з м'ячем. Переводи м'яча під руку викрутом (Худ. гімнаст., 1958, 82).
2. Хитрий прийом, спритна дія. Хто має викрути, не піде в некрути (Укр.. присл.., 1955, 20); Хвилю вона думала, що весь той вступ - се тілько викрут закоханого чоловіка, фраза (Фр., II, 1950, 321).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | викрут | викрути |
Родовий | викруту | викрутів |
Давальний | викрутові, викруту | викрутам |
Знахідний | викрут | викрути |
Орудний | викрутом | викрутами |
Місцевий | на/у викруті | на/у викрутах |
Кличний | викруте | викрути |