вилуплений
ВИЛУПЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до вилупити 1.
2. прикм., розм. Дуже опуклий або широко розкритий (про очі). Цей заводіяка гордовито зиркнув вилупленими сірими баньками на Галецьку (Н.-Лев., IV, 1956, 290); Троє німців повернули назад і, розпалені боєм, з вилупленими очима, кинулися просто на нього (Панч, Іду, 1946, 59).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вилуплений | вилуплена | вилуплене | вилуплені |
Родовий | вилупленого | вилупленої | вилупленого | вилуплених |
Давальний | вилупленому | вилупленій | вилупленому | вилупленим |
Знахідний | вилуплений, вилупленого | вилуплену | вилуплене | вилуплені, вилуплених |
Орудний | вилупленим | вилупленою | вилупленим | вилупленими |
Місцевий | на/у вилупленому, вилупленім | на/у вилупленій | на/у вилупленому, вилупленім | на/у вилуплених |