вилущуватися
ВИЛУЩУВАТИСЯ, ується, недок., ВИЛУЩИТИСЯ, иться, док. 1. Випадати з якоїсь оболонки, шкаралупи. Тихо журиться достигле жито. І хоч воно панське, та серце мужицьке щемить, стискається, а рука ніжно лягає на сиві колоски, з яких аж вилущується зерно (Стельмах, І, 1962, 562).
2. тільки недок. Пас. до вилущувати 1.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилущуюся | вилущуємося |
2 особа | вилущуєшся | вилущуєтеся |
3 особа | вилущується | вилущуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилущуватимуся | вилущуватимемося |
2 особа | вилущуватимешся | вилущуватиметеся |
3 особа | вилущуватиметься | вилущуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вилущувався | вилущувалися |
Жіночий рід | вилущувалася | |
Середній рід | вилущувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилущуймося | |
2 особа | вилущуйся | вилущуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вилущуючись | |
Минулий час | вилущувавшись |