виляскувати
ВИЛЯСКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Плескаючи, ляскаючи, утворювати гучні звуки. Грицько бачить, що за рудою і другі [вівці] повертають з шляху, - пустився підтюпцем,.. виляскуючи малахаєм (Мирний, II, 1954, 55); Виляскуючи босими ногами, підбігла [Мотя] до Ганни (Коз., Сальвія, 1956, 25).
2. Голосно співати (про птахів). [Xристя:] Соловейко десь далеко-далеко так і виляскує, так і виляскує, аж луна йде! (Кроп., I, 1958, 450).
3. рідко. Віддаватися луною.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виляскую | виляскуємо |
2 особа | виляскуєш | виляскуєте |
3 особа | виляскує | виляскують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виляскуватиму | виляскуватимемо |
2 особа | виляскуватимеш | виляскуватимете |
3 особа | виляскуватиме | виляскуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виляскував | виляскували |
Жіночий рід | виляскувала | |
Середній рід | виляскувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виляскуймо | |
2 особа | виляскуй | виляскуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | виляскуючи | |
Минулий час | виляскувавши |