виміркувати
ВИМІРКУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Обдумавши, знайти рішення для виконання чого-небудь; надумати щось. Як виміркував [Василь], так і зробив (Фр., І, 1955, 128); На ганок вийшов літній кремезний чолов'яга.., уклонився громаді, став говорити. - Отак і ми, мовляв, як оце ви: міркували та й виміркували: немає іншого порятунку, як тільки одбиватись од козаків (Головко, II, 1957, 313).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виміркую | виміркуємо |
2 особа | виміркуєш | виміркуєте |
3 особа | виміркує | виміркують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виміркував | виміркували |
Жіночий рід | виміркувала | |
Середній рід | виміркувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виміркуймо | |
2 особа | виміркуй | виміркуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | виміркувавши |