випит
ВИПИТ, у, ч., розм. Розпитування, допит.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | випит | випити |
Родовий | випиту | випитів |
Давальний | випитові, випиту | випитам |
Знахідний | випит | випити |
Орудний | випитом | випитами |
Місцевий | на/у випиті | на/у випитах |
Кличний | випите | випити |
випитий
ВИПИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до випити. Зайво випитий ківш угорського вина з ніжних рук молодої Барбари.. ламав священні вояцькі звичаї (Ле, Наливайко, 1957, 74); І кінські черепи, об'їдені рамена, І очі, випиті шуліками дотла, Ах, коні вороні, не знали ви стремена, В обочинах крутих погибли без сідла! (Мал., II, 1956, 40); // випито, безос. присудк. сл. І коли вино було випито і борщ та смажена баранина були з'їдені, вони таки справді непомітно вислизнули з хати (Чаб., Тече вода.., 1961, 191).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | випитий | випита | випите | випиті |
Родовий | випитого | випитої | випитого | випитих |
Давальний | випитому | випитій | випитому | випитим |
Знахідний | випитий, випитого | випиту | випите | випиті, випитих |
Орудний | випитим | випитою | випитим | випитими |
Місцевий | на/у випитому, випитім | на/у випитій | на/у випитому, випитім | на/у випитих |