висватувати
ВИСВАТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИСВАТАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. заст. Просити, домагатися у батьків згоди на одруження з їх дочкою через старостів чи взагалі посередників, здійснюючи обряд сватання. Вернулися Люде з рушниками, з святим хлібом обміненим.. Таку кралю висватали, Що хоч за гетьмана, То не сором (Шевч., І, 1951, 317); Старші брати висватали йому десь у сусідньому селі багату наречену (Збан., Сеспель, 1961, 347).
2. за кого, кому. Знаходити для кого-небудь наречену або нареченого, одержавши згоду на одруження. Хлопчисько ні до чого, так давай його за мене висватати, нав'язати мені біду на голову! (Фр., IV, 1950, 258); - За кого зможе вона в наш час висватати дівчину з освітою, але без грошей? Хіба що за вдівця з купою дітей... (Вільде, Сестри.., 1958, 527); - Ми тебе тут і оженимо, - жартує Яресько.. - Вкраїночку таку висватаємо, що ну! (Гончар, II, 1959, 70).
3. перен., розм. Пропонуючи кому-небудь зайнятися чимось, взяти участь у якійсь справі і т. ін., домагатися згоди на це. - Якраз оце висватую Грицька.. - А за кого ж? - Поки що за кооперацію, - сказав Діденко. - Агітую на курси Грицька (Головко, II, 1957, 560).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висватую | висватуємо |
2 особа | висватуєш | висватуєте |
3 особа | висватує | висватують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висватуватиму | висватуватимемо |
2 особа | висватуватимеш | висватуватимете |
3 особа | висватуватиме | висватуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | висватував | висватували |
Жіночий рід | висватувала | |
Середній рід | висватувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висватуймо | |
2 особа | висватуй | висватуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | висватуючи | |
Минулий час | висватувавши |