вислий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вислий | висла | висле | вислі |
Родовий | вислого | вислої | вислого | вислих |
Давальний | вислому | вислій | вислому | вислим |
Знахідний | вислий, вислого | вислу | висле | вислі, вислих |
Орудний | вислим | вислою | вислим | вислими |
Місцевий | на/у вислому, вислім | на/у вислій | на/у вислому, вислім | на/у вислих |
виснути
ВИСНУТИ 1, ну, неш; мин. ч. виснув, висла, висло; недок. 1. Перебувати у висячому положенні, висіти на чому-небудь. І довго виснув ти [годинник] у нас І вірно дзенькав жаден раз (Щог., Поезії, 1958, 193); Біла нитка павутини висне, Жовті осокори обвива (Дор., Серед степу.., 1952, 86); // Звисати, нахилятися під власною вагою. Виснуть тяжко за тини антонівки (Гер., Поезії, 1950, 21); // Повисати, звисати без руху. Маруся вже стомилася. І то до крайності.. Висла на руках у опришка, як травичка скошена (Хотк., II, 1966, 142); Не метнуть йому гранати П'ятижильною рукою. Бо вона смертельно висне, Не підкорена відроду (Мал., І, 1956, 49).
2. Нависати, бути над ким-, чим-небудь. Висла пітьма німа... (Граб., І, 1959, 108); Висло небо чуже наді мною (Шпорта, Вибр., 1958, 121); // Триматися в повітрі. В синьому небі легким мереживом висли пухнасті хмаринки (Хижняк, Тамара, 1959, 292).
3. перен., розм. Перебувати на одному місці. Вони [люди] погнали поперед себе купи дітвори, хлопців та молодиць, котрі висли коло воріт (Н.-Лев., III, 1956, 10); Олексій Федотович.. саме виснув біля телефонної бандури [телефонного апарата] і до прибулих усміхнувся крізь вузький проріз очей (Речм., Весн. грози, 1961, 63).
4. перен., розм. Не відходити від кого-небудь, виявляючи якісь знаки уваги, прихильності і т. ін. Любі дітки обступають його [хлібороба], з поцілунками виснуть (Зеров, Вибр., 1966, 217); // Чіплятися до кого-небудь, набридати комусь. - Не кисни, не висни, - діла не буде. Все вперед та вище жінка наша йде (Тич., І, 1957, 188).
@ Виснути на шию кому - те саме, що Вішатися на шию (див. вішатися). - Ой Лідко, не знайдеш ти путнього жениха, якщо сама виснутимеш кожному на шию! (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 216).
ВИСНУТИ2, ну, неш, док. Однокр. до вищати. Собака тихо й коротко виснула, звернула вбік і подалась швидше (Вас., І, 1959, 163); - Брешете! Всі все брешете! - виснула Катря і закусила край хустки, щоб не закричати (Кучер, Трудна любов, 1960, 362).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висну | виснемо |
2 особа | виснеш | виснете |
3 особа | висне | виснуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виснутиму | виснутимемо |
2 особа | виснутимеш | виснутимете |
3 особа | виснутиме | виснутимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вис | висли |
Жіночий рід | висла | |
Середній рід | висло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виснімо | |
2 особа | висни | висніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | виснучи | |
Минулий час | висши |