висмикуватися
ВИСМИКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИСМИКНУТИСЯ, нуся, нешся, док. 1. тільки 3 ос. Випадати, вийматися звідки-небудь внаслідок різкого руху. Легко висмикуються з грунту [боби арахісу] при нахилі куща (Ол. та ефір. культ., 1956, 209); // Вибиватися з-під чогось, вільно опускаючись. Не чув [Замфір] жінчиного голосіння, не бачив її кіс, що, висмикнувшись з-під хустки від прудкого бігу, гнались за нею, як здорові чорні гадюки (Коцюб., І, 1955, 215); Галстук висмикнувся з-під жилетки і безпорадно метлявся (Сміл., Сад, 1952, 195).
2. розм. Швидко залишати що-небудь, вибігати, вириватися звідкись, з чогось. - Стараймося лише тепер висмикнутися в міста так, аби нас не побачили (Фр., VIII, 1952, 364); - Так вони [бджоли] як рвонули мене з усіх боків, то я як висмикнувсь із колодки, та як ударив, так у сажі з кабаном опинився... (Вишня, І, 1956, 82).
3. тільки недок. Пас. до висмикувати.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висмикуюся | висмикуємося |
2 особа | висмикуєшся | висмикуєтеся |
3 особа | висмикується | висмикуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висмикуватимуся | висмикуватимемося |
2 особа | висмикуватимешся | висмикуватиметеся |
3 особа | висмикуватиметься | висмикуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | висмикувався | висмикувалися |
Жіночий рід | висмикувалася | |
Середній рід | висмикувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висмикуймося | |
2 особа | висмикуйся | висмикуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | висмикуючись | |
Минулий час | висмикувавшись |