витівати
ВИТІВАТИ, аю, аєш, недок., ВИТІЯТИ, ію, ієш, док., перех. і неперех. Вигадувати що-небудь, робити щось незвичайне. - То вона тілько таку ману пуска та витіва і грамоти, і школу (Мирний, IV, 1955, 14); Брався [Юра] за найважчі справи і навіть витівав неймовірні речі (Коз., Вибр., 1947, 61); // Робити різні витівки, жартувати, пустувати. Вперше Юхимині перехотілося дуріти, як завжди вона витівала з парубками (Ю. Янов., II, 1958, 375); [Пріська:] О... це вже знову витіяв щось той дурисвіт. Дражниться та й дражниться з чоловіком (Вас., III, 1960, 78).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витіваю | витіваємо |
2 особа | витіваєш | витіваєте |
3 особа | витіває | витівають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витіватиму | витіватимемо |
2 особа | витіватимеш | витіватимете |
3 особа | витіватиме | витіватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | витівав | витівали |
Жіночий рід | витівала | |
Середній рід | витівало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витіваймо | |
2 особа | витівай | витівайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | витіваючи | |
Минулий час | витівавши |