витівник
ВИТІВНИК, а, ч. 1. Людина, схильна до витівок; вигадник. Колись в МТС юнак славився як кращий механік, а серед молоді - неперевершений витівник (Грим., Син.., 1950, 109).
2. Організатор масових розваг, забав. Молодих запрошують до хати. У ній вступає в свої права весільний староста. Це розпорядник весілля, масовик-витівник (Нар. тв. та етн., 6, 1967, 45).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | витівник | витівники |
Родовий | витівника | витівників |
Давальний | витівникові, витівнику | витівникам |
Знахідний | витівника | витівників |
Орудний | витівником | витівниками |
Місцевий | на/у витівнику, витівникові | на/у витівниках |
Кличний | витівнику, витівниче | витівники |