вицвілий
ВИЦВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до вицвісти. У вицвілій од літнього сонця, вітру і дощу гімнастьорці він [командир] виглядає нарядним (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 241); Гості кинулися до стіни, припали очима до вицвілої на сонці фотографії трьох солдатів (Кучер, Зол. руки, 1948, 78); Чужа була немолода, негарна, з подовгастим лицем, з товстими, вивернутими губами, передчасно вицвіла жінка (Вільде, Сестри.., 1958, 343); // у знач. прикм. Невиразного кольору; безбарвний. Настя майже одних літ зо мною, але в неї вже двойко дітей і жовте, вицвіле обличчя (Кач., II, 1958, 47).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вицвілий | вицвіла | вицвіле | вицвілі |
Родовий | вицвілого | вицвілої | вицвілого | вицвілих |
Давальний | вицвілому | вицвілій | вицвілому | вицвілим |
Знахідний | вицвілий, вицвілого | вицвілу | вицвіле | вицвілі, вицвілих |
Орудний | вицвілим | вицвілою | вицвілим | вицвілими |
Місцевий | на/у вицвілому, вицвілім | на/у вицвілій | на/у вицвілому, вицвілім | на/у вицвілих |